Археологічні парки (скансени) стали складовою частиною пропаганди археологічного надбання у багатьох європейських країнах. На такого парку туристи не тільки оглядають законсервовані давні об’єкти та їх сучасні моделі, але й мають змогу безпосередньо, своїми руками взяти участь у реконструкції стародавнього повсякдення. В Україні процес створення археологічних парків тільки починається. Для їх створення та успішного функціонування необхідні мінімум такі складові як: 1) врахування європейського досвіду; 2) виховання у населення глибокої поваги до свого минулого, включаючи і доісторичні часи. Мова іде не тільки про археологічні реконструкції, але і про популяризацію археологічного минулого серед населення.

Германо-Слов’янській археологічній експедиції Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна у 2011-2012 рр. довелося взяти участь у археологічній реконструкції, а саме – у створенні двох типів жител населення черняхівської культури пізньоримського часу (III-V ст.). Підприємець В.М.Ворона придбав земельну ділянку біля с. Мелихівка Нововодолазького району Харківської області. Сам Віктор Михайлович – турист та альпініст з великим досвідом, людина, яка поважає свій край та цікавиться його минулим. Тому зовсім не випадковим виглядає виникнення на околиці Мелихівки «Центр зеленого туризму та експериментальної археології». Складовою частиною центру повинен стати Парк археологічних культур. За думкою засновника, у цьому парку повинні постати житла кам’яної та бронзової доби, скіфського часу, черняхівської та салтово-маяцької культур, тобто реконструкція має охопити хронологічний діапазон від 10 тис. до н.е. до 10 ст. н.е. Туристи не тільки оглянуть ці об’єкти, але візьмуть безпосередню участь у їх будівництві, виготовленні посудин на гончарному колі, обпалі у горні.

Загальний вигляд реконструйованого заглибленого житла носіїв черняхівської культури

Основою реконструкції заглибленого житла черняхівської культури стали залишки реальних археологічних об’єктів, досліджених експедицією на поселенні Війтенки Валківського району Харківської області, а також об’єктів, що походять з інших поселень черняхівської спільноти. Тобто, бралися до уваги їх розміри, деталі інтер’єру. Серед носіїв черняхівської культури були германці, сармати, фракійці та праслов’яни, які мешкали на теренах Східної Європи (та України зокрема) у добу пізньої Римської імперії (III-V ст.).

Залишки заглиблених споруд пізньоримського часу на поселенні Війтенки

Інструменти для відтворення будівництва (тесло-мотика, свердло, сокира, скобель) були виготовлені ковалем з с. Ракитне як копії археологічних артефактів, що знайдені у Війтенках.

Інструменти ІІІ-V ст. для обробки дерева та землі: мотики, долота, скобель, сокири, знайдені під час розкопок з поселення Війтенки, та їх сучасна реконструкція. Внизу – серпи.

Спорудження заглибленої споруди відбувалося у червні-липні 2011 р. Це була справжня експериментальна археологія з виявленням питань та проблем у ході роботи. Копання котловану споруди розмірами 3х4 м з допомогою тесла – мотики займає 5- 6 днів. Ми продовжили цей процес за допомогою сучасних металевих лопат. Але ж як це робили представники черняхівської спільноти? З кількох тисяч досліджених археологами Європи поселень походять лише декілька залізних оковок дерев’яних лопат… Як давні мешканці території сучасної Слобожанщини копали землю? Наш експеримент довів дуже високу продуктивність праці за допомогою «черняхівської» сокири, що за формою відрізняється від сучасної.
Коли було споруджено каркас даху, постало питання про матеріал покриття: очерет, солома, або…. ? Для покриття даху необхідно скосити 3-4 га очерету, і тому звичайна солома виглядає більш зручною. Але щоб ії отримати, необхідно зібрати перший врожай зернових, тобто рік вже мешкати на цьому місці… Перелік цих питань, що виникли перед дослідниками, можна продовжити…
Наш досвід може бути використаний в Україні при створенні подібних археологічних парків, у тому числі і на Ігренському півострові, для історико-культурного комплексу «Пересічень».

М.В.Любичев, доктор історичних наук, професор, начальник Германо-Слов’янської археологічної експедиції ХНУ імені В.Н.Каразіна. Спеціально для сайту Комунального підприємства «Етнографічні парки Дніпра» ДМР. Фото К.Г.Варачової.

Початок роботи. Копання котловану під житло. Земля розрихлюється мотикою та насипається до корзин за допомогою дощечок. 

Черняхівська сокира для зрубування та розколювання дерев приблизно в 1,5 рази ефективніша, ніж сучасна.