Історична реконструкція маневицького човна і проблеми вивчення середньовічних водних транспортних засобів на території України

2 роки ago Sukhomlyn 0

Річки відігравали виключно важливу роль в житті стародавнього населення Східної Європи. Вони слугували шляхами розселення та освоєння території, культурних та торгівельних контактів мешканцями різних регіонів. Основна маса вантажних перевезень, як і на сьогоднішній день, відбувалась водними шляхами. Саме річками відбувалось сполучення таких двох крупних цивілізаційних центрів як Балтія та Причорномор’я. Такі крупні річки як Дніпро та Південний Буг, що виходять до Чорного моря, могли також слугувати шляхами на північ через систему допливів та волоків до річок Вісли і Західної Двіни, які безпосередньо виходять у Балтійське море, а також і до р. Волхов (теж має вихід до Балтики). Основними засобами пересування по воді слугували стародавні човни та судна різноманітних розмірів та конструкцій, відомості про які ми знаходимо в літописних, інших писемних та іконографічних джерелах.

Дослідження середньовічних суден є одним із напрямків діяльності Інституту археології НАН України. У попередній статті  ми вже писали про реконструкцію давньоруського човна.

Важко заперечити важливість даного питання для вивчення розвитку річкового та морського флоту української держави, особливо зважаючи на те, що він має власну багатовікову історію і такі оригінальні типи суден, як лодья та чайка. Проте, на сьогодні у вітчизняній науковій літературі практично відсутні дослідження, які присвячені вивченню даного питання. Вони поодинокі, переважні більшість із них присвячена публікації окремих знахідок, виявлених у воді – решток старих дерев’яних човнів, або ж розгляду окремих питань сполучення водними річковими шляхами.

Однією із головних причин, які призвели до формування даної проблемної ситуації можна вважати те, що багаточисельні археологічні знахідки, які налічують десятки, сотні, а можливо і тисячі одиниць не стали предметом окремого спеціалізованого вивчення. Серед них вже виявлені і розміщені в запасниках та експозиціях музеїв, інших колекційних зібраннях і ті, що продовжують знаходитись під час планових пошукових робіт у воді чи як випадкові знахідки. На сьогодні, на жаль, відсутній облік та реєстрація подібних знахідок, не визначений чітко їх пам’яткоохоронний статус, не розроблена загальноприйнята методика польових і підводних досліджень, камеральної обробки та реставрації. Відповідно, як закономірний наслідок ми не маємо на сьогодні чіткої типології та хронології стародавніх водних транспортних засобів, не можемо встановити їх конструктивні особливості, техніку та технологію виготовлення, відповідно, їх показники швидкості, вантажопід’омності і ін. З іншого боку ми маємо величезну кількість не атрибутованих на сьогоднішній день артефактів – старожитностей річкового та морського флоту середньовічного та стародавнього часу. Кількість останніх найближчим часом, вірогідно буде значно збільшуватись, що з одного боку спричиняється подальшим падінням рівня води у водоймах і виходом на поверхню затоплених човнів та суден, а також суттєвим підвищенням рівня господарських та будівельних, днопоглиблювальних робіт на річках, озерах та морському узбережжі.

Однією із унікальних знахідок подібного типу є виявлене випадково біля с. Старосілля Маневицького р-ну Волинської обл. стародавнє судно.

/мал. Знахідка «маневицького човна»/

На сьогодні його можна вважати єдиною зафіксованою і атрибутованою пам’яткою стародавнього судна подібної складної конструкції. Зважаючи на обмежені рамки повідомлення не будемо детально описувати його конструктивні особливості. Наголосимо лише на тому, що це вибита із цільного стовбура дерева (довжина 12 м, діаметр 1,2 м) із місцями для кріплення штевней з корми та носу основа крупного симетричного наборного судна, яке найбільш близьке судам типу лодії та чайки.

/мал. Креслення «маневицького човна»./
/мал. Козацька чайка за Г.Л. де Бопланом/

Одним із перспективних напрямків дослідження питання стародавніх водних транспортних засобів є експериментальна археологія. Для дослідження особливостей конструкції «маневицького човна» та його ходових якостей на базі експериментальної археології в м. Олевськ співробітниками Інституту археології НАН України було розпочато відтворення натурної моделі в масштабі ½.

/мал. Експериментальна модель типу «маневицького човна» на Київському морі (2016 р.)/

Наголосимо, що історична реконструкція середньовічних човнів та їх використання у якості діючих експонатів має стати одним з напрямків діяльності історико-культурного комплексу «Пересічень», що створюється на Ігренському півострові у м. Дніпрі Комунальним підприємством «Етнографічні парки Дніпра» ДМР.

А.В.Петраускас, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України.

Спеціально для сайту Комунального підприємства «Етнографічні парки Дніпра» ДМР. Фото автора.